У 1663 році Україна була поділена на дві частини: Лівобережну (землі по ліву сторону Дніпра) і Правобережну (землі по праву сторону Дніпра). Кожна частина утворила окрему державу і обирала свого гетьмана. Лівобережну Україну називали ще Гетьманщиною, бо тут найдовше керували гетьмани. Між обома частинами України часто виникали війни, котрі спустошували весь край. До цього підбурювали, а іноді й примушували українців москалі та поляки. Часто вони також брали участь у війні, вдаючи українських "союзників", але насправді робили це для того, щоб посилити в Україні заколот, незгоду та довести край до знищення. Таким способом їм було легше запанувати над знеможеним українським народом. Цей сумний для України період народ назвав Руїною.

Найвизначнішими постатями на Правобережжі були гетьмани Петро Дорошенко та Семен Гурко, прозваний в народі Палієм. Не прагнучи ніякої користі для себе, вони дбали про народ і державу й за це віддали своє життя.

У тому ж 1663 сумнозвісному році на Лівобережжі, коли Юрій Хмельницький зрікся булави, наказним гетьманом обрали полковника Якима Сомка. Але частина козаків не була ним задоволена, бажаючи мати за гетьмана іншого полковника, Василя Золотаренка. Між обома партіями виникли суперечки і боротьба. Тоді козацька "чернь" почала й собі шукати гетьмана. Вона захотіла, щоб ним став кошовий із Січі Іван Брюховецький.
Брюховецький замолоду був слугою при дворі Богдана Хмельницького, потім поїхав на Запоріжжя козакувати і став на Січі кошовим. Це був чоловік дотепний, вмів гарно промовляти - через те й подобався козакам. Але найбільшу прихильність здобув собі тим, що нарікав на козацьку старшину, та переконував, що влада належить простому народові. Насправді Брюховецький думав тільки про себе і будь-якою ціною прагнув досягти панування.

У Ніжині 1663 р. зібралася козацька Рада, щоб вибрати гетьмана. Приїхали туди Сомко і Золотаренко зі своїми козаками, прибув і Брюховецький з великою юрбою запорожців і бідного народу. В Раді право голосу мали не тільки козаки, а й чернь. Звідси і пішла назва "Чорна Рада".

Прихильники Брюховецького не допустили інших козаків до слова, заглушивши їх гучними вигуками: "Брюховецький гетьман!", і дали йому булаву.
Деякі розважливі козаки намагалися завести лад на Раді, але це їм не вдалося.
За наказом Брюховецького, Сомка і Золотаренка запорожці схопили й кинули до в'язниці, а потім постинали їм голови.
Народ вважав, що новий гетьман заведе в Україні щонайкращий лад, та сталося інакше. Брюховецький скликав із Січі своїх приятелів, призначив їх полковниками і генеральною старшиною, хоча між ними були й неграмотні, й зажив з ними у розкошах.
На простих козаків і селян наклав великі податки, гнобив їх, за малі провини карав в'язницею, а то й смертю.

Зрозуміли тоді козаки, що не завжди можна вірити тому, хто гарно промовляє і називає себе другом народу, бо він дуже швидко може обернутися на народного гнобителя.

За Іваном Петренком