МАЛИЙ ІСТОРИК З 1941 по 1945 роки на землях України шаленіла війна. Земля здригалася від вибухів бомб і гуркоту гармат, глохла від тріскоту скорострілів, вогненнні язики пожирали все, що було надбано людською працею, дими від пожеж розривали легені. Це змагалися у запеклій боротьбі дві величезні армії - німецька й большевицька. Вони боролися за панування над багатою і прекрасною Україною. Та український народ не чекав, хто переможе у цій боротьбі. Він знав, що від переможця, хто б він не був, добра не жди. Восени 1942 року серед боліт Полісся,
порослих лозами та осокою, і в гущавинах волинських
лісів з'явилися якісь озброєні люди. Це не були
ані німецькі вояки, ані большевицькі партизани.
Одежа у них була всіляка: військова, міська, селянська.
То були українські повстанці. Ці перші курені через
рік-два виросли у стотисячну Українську Повстанську
Армію. Вона сміливо виступила проти жорстоких загарбників
і показала, що Україна нікому не дозволить себе
безкарно нищити. В Уманщині, Галичині, Бесарабії,
на Буковині та Холмщині, серед лісів Лемківщини
утворилися з'єднання українських повстанців. У нерівний бій з двома ворогами - німцями і большевиками - вступили наші герої. Навіть зброю вони мусили здобувати. Повстанські загони формувалися у лісах, у горах, серед боліт і звідти несподівано наносили удари по ворогові. Український народ допомагав повстанцям,
як міг: селяни давали харчі, жінки, дівчата і навіть
діти ставали розвідниками і зв'язковими. Повстанські
криївки і шпиталі були не тільки у лісах, а й у
селах на господарських обійстях. * залога - військова частина.
|
|
|||||||||||||
|