Ніна ДАЦЕНКО
ПРО КНИГИ ДЛЯ ДІТЕЙ І ПІДЛІТКІВ

Василь ЧУХЛІБ

Навряд чи є у світі письменник або поет, який не любить природу. У всякому разі, я таких не знаю. Погодьтеся, у всіх книгах можна зустріти описи мальовничих краєвидів, квітучих садів, сонячних галявин. Особливим щемом наповнені спогади письменників про місця, де проходило їхнє дитинство.
Колись один мудрий філософ сказав, що простий горобчик біля рідного будинку співає краще, ніж райські птахи у чужих краях. Куди б не простягалися життєві шляхи, будь-яка людина згадує річку, у якій купалася дитиною, вулицю, на якій стояла батьківська хата чи будинок. Згадуються мамині руки, батьків сміх, бабусині казки та змайстровані дідом іграшки…
Сьогодні я хочу розповісти про дитячого письменника, який надзвичайно любив рідний край.
Багато років тому у селі Лебедівка на Чернігівщині у сім‘ї вчителів Марії та Василя Чухлібів народився син, якого теж назвали Василем. Хлопчик ріс надзвичайно допитливим та розумним. Гарно навчався у школі, потім закінчив мовно-літературний факультет Київського педагогічного інституту. Працював вчителем, журналістом, редактором. Багато років був заступником головного редактора великого видавництва “Радянський письменник”. Робота забирала багато сил й уваги, проте Василь Чухліб встигав писати ще й літературні твори. Для дорослих він написав лише 2 книги, набагато цікавіше письменнику було працювати для дітей. Одна за одною виходять книги оповідань та казок. Ось послухайте, які гарні назви цих книг: “Хто встає рано”, “Безкозирки”, “Тарасикова знахідка”, “Чи далеко до осені”, “Пісня тоненької Очеретини”, “Пілотка ліщинових горіхів”, “Жарини на снігу”, “Олень на тому березі”…
Нещодавно був ювілей з дня народження цього чудового письменника. Мені шкода, що я не встигла зробити цю замітку перед. Але роблю після.
І ще наостанок хочу повідомити, що на КЛЮЧі є чудова стаття про батка Василя Чухліба - сина Тараса. Ось тут: