Ніна ДАЦЕНКО
ПРО КНИГИ ДЛЯ ДІТЕЙ І ПІДЛІТКІВ

Астрід ЛІНДГРЕН. «РОНЯ, ДОЧКА РОЗБІЙНИКА»

Ця книга має дивовижну історію, а ця історія мала дивовижне продовження.
Я навчилася читати у 4 з половиною роки, відтоді для мене найкращий подарунок — книга.
Але “Роня, дочка розбійника” — особлива, бо куплена на власні, зекономлені зі здачі 25 копійок! Мені було тоді 10 років і книгу з такою назвою ніхто з родичів нізащо не купив. Навіть пропри те, що написала цю казку Астрід Ліндгрен!

Книга про доньку розбійника Матіса Роню, яка народилася у якомусь середньовічному замку дуже страшної грозової ночі. Тієї ночі блискавка влучила у замок і розколола його навпіл.
Саме тому дитина вродилася безстрашна і мама Лавіса називала Роню дитиною громовиці.
А навколо не було людей — лише чарівні ліси, наповнені підступними товстогузиками та лютими літавицями, які ширяли понад деревами і мріяли, щоб роздерти кого-небудь…
Аж одного дня дівчинка побачила когось рудого і цей “хтось” був хлопчиком, мало того — цей “хтось” сидів на іншому боці розколотого замку!
Загальнофабульно це історія Ромео і Джульєтти, бо батьки-розбійники цих дітей ворогували, а діти — Роня і Бірк потоваришували!

Особливо мені подобалися ліричні відступи: “Я всотую в себе літо, як дика бджола всотує мед, — казала Роня. — Складаю по крихті у велику грудку, щоб живитися ним, коли….коли літо вже мине. Знаєш, що в тій грудці буде? — Роня перерахувала Біркові: — Там змішаються в одну купу схід сонця і кущі чорниці, вкриті ягодами, і ластовиння на твоїх руках, і місячне сяйво вечорами над річкою, і всіяне зірками нічне небо, і ліс, і літня спека, коли сонце нагріває сосни, і дрібний вечірній дощик, і туманець, і білки, і лиси, і зайці, і лосі, і всі дикі коні, яких ми знаємо, і наше плавання, і їзда верхи….Бачиш, це буде не грудка, а ціла паляниця з усього, що є влітку.
— Ти гарно замішуєш літню паляницю, мовив Бірк. — Замішуй її далі!”
Я просто марила пригодами, які могли собі дозволили середньовічні діти — кататися на конях цілоденно, стріляти з лука, плавати і вправлятися на мечах…. А ця книга — це просто втілення мрій!
Уявіть собі відчай, коли ця книга зникла!
Я дала почитати своїй найкращій подрузі, та читала-читала, а потім одного дня не знайшла книгу на місці!
Через багато років, коли у подруги вдома батьки робили ремонт, то книга знайшлася! Ми вже закінчили школу, але подруга знала — ЯК я люблю Роню, тому прийшла і віддала!
А минулого року доля звела мене з перекладачкою Астрід Ліндгрен Ольгою Сенюк!
Вона розповіла про те, як стала перекладачкою — вивчала в університеті англійську, але у видавництві “Веселка” сказали “треба зі швецької!” і вона почала перекладати з цієї мови!
Розповідала про свою зустріч зі знаменитою казкаркою — пані Ліндгрен була вже літньою і нікого не приймала, але для перекладачки з невідомої України зробила виняток. “Ми сиділи саме на тому ліжечку, пофарбованому у білий колір, на якому вона написала книгу про Пеппі…”