Є надія, що ця сторінка стане притулком для української дитини, затишним куточком у безмежному океані чужомовної Мережі.  Є слабка надія, що дорослі дяді і тьоті, які пристрасно проциндрюють народні гроші на чужі  і ворожі Україні справи, як-то кавеени, мамаду-какаду, вєрок сердючок, врешті-решт згадають, що у них є свої, українські діти. 

Бо діти наші можуть вирости чужими без знання віршованої казки "Лис Микита" Івана Франка, народних казок "Рукавичка", "Колобок", "Коза-дереза", "Лисичка-сестричка". З допомогою наших "дядьків отєчєства чужого" вони не взнають про героїв рідних казок Телесика, Котигорошка, пана Коцького, зате взнають, що таке чужий трансформер чи тамагочі. А Вовк у казках буде розмовляти лише російською мовою. 

"І чужому научайтесь і свого не цурайтесь" - заповів нам Тарас Шевченко.  

Нам своє робить. Будемо любити рідне і мудре народне своє, українське. Будемо розбудовувати і цю сторінку.


Висловлюю щиру подяку п. доктору Марії Фішер-Слиж
та п. інж. Василю Мацьківу
за підтримку і розуміння необхідності
розвою національного життя і в Мережі.

Ще матеріали для дітей та юнацтва читайте на сайті газети "Кримська Світлиця" 

"Весела Абетка" - складова великого сайту "Українське життя в Севастополі".
Ідея та наповнення - Микола ВЛАДЗІМІРСЬКИЙ.