«ЯК НЕ Я, ТОДІ ХТО? НЕ ТЕПЕР, ТО КОЛИ?»

Як зазначає сам Микола Владзімірський — журналіст, громадський діяч — 29 березня 2000 року в одному із севастопольських Інтернет-кафе з 18-00 до 20.30 на хостинг було завантажено 6,2 Мб інформації, з якої й розпочалось існування інформаційно-політичного просвітницького сайту «Українське життя в Севастополі». Відтоді обсяг збільшився тисячократно, сайт переріс у портал і набув у Мережі великої популярности; десятки тисяч користувачів щодоби отримують із нього необхідну і корисну базову інформацію, адже їм пропонується чимала електронна бібліотека добірної фахової літератури, а добродій Микола залучає до своєї збірки справді все найкраще, найвартісніше з різних сфер української культури.

Сьогодні до порталу «Українське життя в Севастополі» входить уже понад 20 сайтів, які постійно оновлюються. За словами пана Миколи, деякі з них виникли «на знак протесту», зокрема сайт афоризмів, сайт українського гумору «Смішного!», бо в Мережі не існувало достойних збірок, а з 13 липня 2002 року — і сайт для дітей та батьків «Весела Абетка»: коли в Криму почали вивчати у школах українську мову, виявилось, що бракує українських абеток. Рятуючи ситуацію, Микола Владзімірський став їх вишукувати — хоча б кілька, вручну сканувати й роздавати по школах та садочках. А потім виникла ідея сайту, і наповнення його не забарилось. Нині зібрано понад 120 різних абеток (наші автори невтомні!): музична, весела, смачна, пташина, рослинного й тваринного світу, іграшкова, абетка для хлопчиків і дівчаток, абетка з квітів, кримська абетка, абетка виховання, абетка гарних слів, мандрівна, абетка з історії України, козацька абетка, акровіршована, навіть абетка Інтернет-безпеки та Інтернет-етики для дітей і підлітків та багато-багато інших (справді на всі смаки!). Тож дбайливим мамам і татам, бабусям і дідусям, творчим і небайдужим освітянам дуже зручно у межах одного сайту віднаходити все необхідне для занять із малятами.

Є у «Веселій Абетці» дуже цікавий і великий за обсягом розділ «Читанка» з творами для дітей, батьків, педагогів, науковців тощо, де представлене ціле сузір'я українських письменників — і сучасних, і класиків, і кожен бажаючий має нагоду й можливість не тільки відкрити для себе космос української літератури, а й ближче познайомитися з окремими авторами та їхньою творчістю. Тут, зокрема, Олександр Виженко і його «Історія запорозьких козаків для веселих дітлахів» у піснях, думах, легендах, приказках, прислів'ях, бувальщинах та небилицях, розказана старими січовиками Данилом Кахикалом та Іваном Базікалом хлопчикові Власу Зерну під час їхнього подорожування шляхами козацької слави; тут Дмитро Чередниченко і його «Сині черевички», а також Олеся Мамчич та її книга «А на нас упав ананас»; двісті віршів для дітей про маму під назвою «Моїй матусі», упорядкoвані Галиною Кирпою; казки та оповідання для дітей білоруських письменників у перекладах Данила Кононенка; «Міфи давньої Греції», переказані Катериною Гловацькою; «Богатирі стародавньої України» Олександри Копач і багато-багато іншого.

А ще відвідувачі сайту можуть прочитати вірші, вислови відомих майстрів пера про рідну українську мову, погортати фольклорно-поетичний словник, образні порівняння, словник російсько-українських фразеологізмів, «Крилаті вислови», «Мовні перлинки» тощо. А скільки див-таємниць розкривається в окремих рубриках: «Цікаво знати», «Народознавство», «Історія», «Географія», «Флора», «Фауна»!

Надзвичайно актуальною є рубрика «Культурна людина», де сконцентровані мудрі поради-підказки, як-от: «Кодекс вартостей сучасного українського виховання»; «Учням про культуру поведінки»; «Як стати розумним?»; «Геній у кожному з нас»; «Перевірте свою увагу і спостережливість»; «Не сидіть спокійно, будьте непосидою»; «Талант жартувати» і багато інших.

Є в «Читанці» дуже цікавий «Куточок для батьків». Мудрі педагоги-науковці, психологи розповідають про козацьку й традиційну педагогіку, дають поради, як підтримати першокласника, як стати кращим батьком, як мамам виховувати хлопчиків, і ще багато важливого. А також акцентують увагу дорослих на небезпеках, зокрема, як впливає на дітей телевізор і мобільний телефон, яка користь і шкода від комп'ютерних розваг, хто така дитина-комп'ютероман, як говорити з дитиною про куріння, про лайку, як привчити її до спорту — і взагалі, як стати щасливим у цьому непростому світі тощо.

І подивують, і розважать відвідувачів підбірки прислів'їв, приказок, загадок з однойменних розділів сайту, адже в них — досвід багатьох поколінь нашого народу в усьому його розмаїтті. А скільки насолоди дасть чималий казковий фонд (український і народів світу), — а окрасою цього розділу є відеоказки від Сашка Лірника.

На допомогу батькам і педагогам є на сайті усмішки, скоромовки, лічилки, ігри, зокрема останніх зібрано понад 50. Захоплює гра-oнлайн «Розумійко-буквиця», зроблена севастопольцями, також флеш-гра, яка допомагає швидко засвоїти мапу України.

Одна з найулюбленіших автором збірка «Хочеш — вір, а ні — то перевір» нараховує понад 2500 цікавих фактів для дітей та дорослих. Ось приклад:
«До недавнього часу арахіс використовували як вибухівку. Банан — це трава. Існує 400 сортів цієї рослини. Слон — єдина тварина, що не вміє підстрибувати. Яблуко краще, ніж кава, допомагає прокинутись уранці…»

Абсолютно усвідомлюю, яка це гігантська, кропітка і системна праця — віднайти потрібні матеріали, упорядкувати і розмістити їх, відповісти на листи відвідувачів, прокоментувати інформацію… Ця праця скромного й невтомного добродія Владзімірського заслуговує на нашу щиру подяку, і не тільки. Звісно, все це мала б робити держава. Але коли не робить — то виходимо із ситуації ось так…

Потрібність і якість сайту засвідчують численні відгуки читачів (їх понад 500), а також підтримка цієї сторінки користувачами Facebook (більше 2 700 уподобань). Стосовно діалогу «відвідувач сайту — автор сайту», то, як на мене, він яскраво демонструє всі плюси й мінуси цієї справи і, власне, є кардіограмою інтересів та проблем нашого суспільства.

А ще дописувачі просять контактів з уподобаними авторами, лають за твори, які не сподобались або справді є недосконалими, пропонують свою творчість, підказують теми, звертають увагу на помилки чи неточності, рекламують свою діяльність, починають політичні дискусії.

Як мовиться, радити чи критикувати завжди легше.

Але підказати треба. Отож: не все, написане авторами, — геніальне, навіть якщо й дуже актуальне. І не завжди це має визначати читач. Микола Іванович старається подати якомога більше з того, що вважає цікавим і корисним. Реакція читачів на якість інформації не бариться і буває часом досить гострою (треба сказати, що не раз — і справедливою), навіть коли це стосується продукції наших знаних і навіть титулованих письменників…

Іноді текстам потрібен редактор.

Щоб не «виражати» думки, а таки «висловлювати». І щоб доречно були розставлені всі коми та інші розділові знаки й суворо дотримано безкомпромісних правил граматики. Також, на жаль, не завжди зазначається джерело використаної інформації.

Та беззаперечно одне: сайт потужно працює, сайт збирає нас в одну велику родину — під небом української духовности й культури, відкриває нам — нас. І, як дороговказ (випадково чи ні), на ньому вміщено вислів-застереження Михайла Драгоманова: «Кожна людина, яка пішла з України, кожна копійка, потрачена не на українську справу, кожне слово, сказане не по-українськи, є розтрата з української скарбниці, розтрата, яка при нинішніх умовах не повернеться нізвідки». Тож «Весела Абетка» й поповнює — невтомно й послідовно — українську скарбницю духовности. Щоб ми знали свою землю та її мову, свій рід, його історію, місію і вагу в світовій цивілізації. Щоб ми знали, яким величезним і світлим багатством, створеним попередніми поколіннями, володіємо. А знаючи все це, ми його любитимемо щиро і всім серцем, гордитимемось ним — і ніколи, хай Бог боронить! — його не зрадимо.

Наталка ПОКЛАД

Газета «УКРАЇНСЬКЕ СЛОВО»
№17 29 квітня — 5 травня 2015 року