Оксана КРОТЮК

НАЙКРАЩА ЗЕМЛЯ

Бідкався ослик
Мамі і тату:
– Як же то прикро –
Не вміти літати!
Мрію побачити
Я з височіні
Гори блакитні,
Переліски сині,
Луки барвисті,
І річку, і поле,
Рідну леваду
І все, що довкола.
Кажуть, на світі
Країн є багато.
Кажуть, життя в них –
Справжнісіньке свято.
Та як в чужинські
Краї помандруєш,
Зараз же рідне,
Своє поцінуєш.
Серцем тоді
Ти побачиш здаля,
Де в білім світі
Найкраща земля.
Я ж зрозуміти
Не можу ніяк:
Справді це так,
А чи й зовсім не так.
Щоб таємницю
Тих слів розгадати,
Хай би там що,
Я навчуся літати. –
І заповзявся,
І заходився!
Спершу у сойки
Він довго учився.
Потім синиця
Поради давала,
Й спритна сорока
Літати навчала.

Досвідом щедро
Ділились чижі,
Горлиці, вивільги,
Дятли, стрижі.
Навіть ворона,
Взявшись у боки,
Гордо й поважно
Давала уроки.
Дивлячись в небо
Зранку до ночі,
Ослик томив собі
Голову й очі.
Вже і на луках
Учився літати,
В полі, на вигоні
І коло хати.
В балці старався,
В зеленім яру.
Ледь не влетів
У борсучу нору.
І хоч наука була
Чимала,
Ослику втіхи
Вона не дала.
Аж нагодилася
З лісу сова.
І прорекла вона
Мудрі слова:

– Копита не крила,
І ослик не птах.
Ніхто ще не бачив
Осла в небесах.
Упертість похвальну
Ти виявив. Втім
Ця істина здавна
Відома усім:
Хоч зблизька дивись,
Хоч дивися здаля,
Найкраща у світі –
Рідна земля.

Оксана Кротюк Найкраща земля
Завантажити

НЕСЛУХНЯНЕ ЛЕВЕНЯТКО

В перукарню йде лев-татко
Із маленьким левенятком,
А воно пручається,
Стригтись не збирається.
Каже: – Хай до перукарні
Ходять пані модні й гарні!

ХИТРИЙ ВЕРЕДА

Вереда малий Романко
Не їсть кашу-манку зранку.
Мама просить: – За бабуню!
За татусика! Дідуня!
А Романко: – Ой, не тре-еба!
Хай самі їдять за себе.
Ти купи цукерок їм –
От тоді за них я з’їм!

ПОЛИВАЙ, ПОЛИВАЙЧИКУ !

Хмари грізно насупились,
З неба сіється дощ.
Вся левада захлюпалась –
Зійде щавлик на борщ.
Позбігалися зайчики,
Стали дощик хвалить:
– Поливай, поливайчику! –
Будем борщик варить.

РАНОК

У сувій згорнувши
Зоряний серпанок,
На луги зарошені
Опустився ранок,
Тихо опустився,
Оповив усе
І понад рікою
Коника пасе.

СЛОН І СЛОНЕНЯ

Слон купив собі краватку
У велику жовту цятку,
А маленьке слоненя
Приміря її щодня.
Хоче бути слоненятко
Ну точнісінько як татко.

СМАКОТА

Поросятко і кабан
Молока купили дзбан.
Пили-прицмакували,
Корівці дякували.

ЯК ТО ДОБРЕ В СВІТІ ЖИТИ

Як то добре в світі жити:
Татка з мамою любити,
З бабцею садити квіти,
Рибу з дідусем ловити,
Мати песика малого,
Не жаліть йому нічого,
Вчасно з песиком гуляти,
В будці м’яко простеляти,
Щоб і песик міг радіти,
Що у світі добре жити.

УПЕРТИЙ ЦАПОК

Подивись, який упертий
Цей малесенький цапок.
Він сьогодні вже вчетверте
Забігає у садок.

Ми замкнули міцно хвіртку –
Він обстежує паркан.
І набачив-таки дірку!
Ну і впертий, як баран.

Та кори не обгризає,
Не ламає гілочок –
Став і нюхає, як пахне
Наш розцвічений бузок.

ЦІПОНЬКИ ЗОЛОТІ

Ціпу-ціпу-ціпоньки золоті,
Заховайтесь, ціпоньки, в лободі:
Десь тут ходить киценька по дворі,
Носить у подушечках пазурі.

ОСІННЄ

Струсила грушка листя шерехке.
Струсила і, зажурена, зітхає.
Бо дощ осінній все іде та йде,
А в неї одежини вже немає.
По листі мокрому, як сірий корабель,
Пройшов їжак. Задумався, спинився:
Було ж тут груш, і яблук, і морель…
А світ узяв і так перемінився.

А ВЕДМІДЬ ВЖЕ СПАТИ ЛІГ

Сніг сріблиться на морозі,
Їдуть зайчики на возі,
А за ними бричкою –
Сірий вовк з лисичкою.
Всі гуртом везуть ведмедю
Діжку липового меду.
Стали. Стукають в барліг.
А ведмідь вже спати ліг.
Натягнув на вуха плед –
Сниться сон йому про мед.

ВІХОЛА

Наметляло, навіяло,
Ще й добряче обсіяло.
Це віхола-кушпела
Прилетіла до села.
В комини похукала,
У двері погрюкала,
За клямки посіпала,
Ворітьми порипала,
Снігу намела
І в поля втекла.

ЛЮТИЙ

В білій куряві усе –
Хурделиця сніг несе,
Крутить, южить,
Метеляє,
У хати всіх заганяє.
А я її не боюся,
Бо з віконечка
Дивлюся.

ДОБРОМУ МИКОЛАЮ

На віконце хукаю,
Шибку протираю:
Чи до мене прийдеш ти,
Добрий Миколаю?
На Землі великій
Діточок багато –
Чи знайдеш ти стежечку
До моєї хати?
Я не найслухняніший
І не завжди чемний –
Може, сподіваюся
На прихід даремно...
А проте чекатиму,
Хоч і сон змагає.
Вірю, що знайдеш мене,
Добрий Миколаю.

ДРІМАЄ ЛІС

Дрімає ліс під переметами снігів,
Заснув ведмідь, куняють в норах борсуки…
Лише біжить дрібненька низочка слідів,
Та все між соснами старими навпрошки.
Ходив тут лис. Чи зайця полював,
Чи, може, так чого собі ходив,
Чи, може, самотою сумував,
Що синій ліс під переметами снігів.
Що ні билиночки не здибати ніде,
Що потонула між снігами далина,
Лиш на горбочку паленіє де-не-де
Шипшини ягідка, однісіньким одна.

КОЛИСАНКА ДЛЯ ВЕДМЕЖАТИ

Підбиває мама листяну перину:
– Укладайся спати, мій маленький сину.

Зажурила осінь золоту діброву.
Вітер нам співає пісню колискову.

Вже поснули бджоли, мушки і жуки.
Сплять сусіди наші – сірі їжаки.

Запашні, малинові хай насняться сни.
Спімо, мій кошлатику, міцно до весни.

ВУЛИЦІ В ЖОРЖИНАХ

Вже небо не таке, як влітку.
В жоржинах вулиці й хати.
Снує павук тоненьку нитку –
Наводить між гілля мости.
В імлі ранковій сяють роси,
На вуха шапку гриб натяг.
Птахи, на крила взявши осінь,
Курличуть журно в небесах.
Пишаються зерном стодоли,
А сіно складено в стіжки.
І пахнуть медом доокола
Земля, і сонце, і грушки.

ЗАЙЧИЧОК

У нашого зайчика
Не вуха, а вушечка,
Не лапи, а лапоньки,
Не хвіст, а хвосточок.
Він у нас не сірий,
А лиш-бо сіренький.
Отакий наш зайчичок,
Бо іще маленький.

КАПОСНА БАБУНЯ

Поросятка дружно втрьох
Риють хід з хлівця у льох:
– Рох, рох, рох!
В льосі, звісно, є доволі
Й буряків, і бараболі.
Та маленькі поросята
Джему хочуть скуштувати,
Бо бабуня – хай їй грець! –
Джем не носить у хлівець.
Джем пахучий із грушок,
З яблук, агрусу, сливок
Не дає вона пацятам,
Трьом рожевим поросятам.
Ображає – рох, рох, рох! –
Поросяток трьох.

ЗАЙШЛО НА ЛІТО

Зайшло на літо. Cяють роси,
Духмяно піняться бузки.
Іще далеко до покосів,
І жито квітне залюбки.

Зелений коник поміж стебел
На скрипці стиха награє.
І попід саме синє небо,
Нагрітий сонцем, день встає.

КОЛИ ДОЩИК ІДЕ

Ані плащик, ні взуванка
Не потрібні для Іванка,
Коли дощик іде.
Бо ростуть дерева й квіти,
І усі на світі діти,
Коли дощик іде.

ПОДУШЕЧКА

Ой, подушечко боката,
М’якенька, пухова,
Через тебе прикрість має
Першокласник Вова.
Це ж ти його не пускаєш
Вранці на уроки,
Це ти йому ніжно пестиш
І вушка, і щоки.
Ой, подушечко, підбита,
З чотирма ріжками,
Як шкода, що місця мало
В рюкзачку з книжками.

КОРАБЛИК

Мурашка і равлик
Зробили кораблик,
З листочків, з лозинок,
З билинок зробили.
Все вийшло чудово,
Бо є тут вітрила,
І щогла струнка,
І корма, і канати...
Лиш місця замало,
Щоб нас покатати.

ЛІТО

Як то гарно, як то любо
Грає сонце над Дніпром.
У м’якій смугастій шубі
Джміль дріма під лопухом.
Пахне літом. Синій дзвоник
Ніжно світиться між трав.
А манісінький сюрконик
Нам на скрипочку заграв.

ДЕ Ж КАПУСТКА?

Зав’язала кізка хустку
І пішла полоть капустку.
Помагала бабці й діду,
Працювала до обіду.
Так полола, аж втомилась.
Тільки де ж капустка ділась?

ЛІТЕЧКO, ЗАЦВІТИ

Літечкo, літечкo, зацвіти,
Солоденьких ягідок уроди.
Умивай їх росами рано-рано,
Поки небо зорями іще вбрано.
Зігрівай їх сонечком тепло-ясно,
Поливай їх дощиком рясно-рясно.
Будуть, як намистечко, у траві
Красуватись ягідки лісові.

ВЕСЕЛИЙ ДОЩИСЬКО

Веселий дощисько городом пробіг,
Полив нам капусту, картоплю і біб,
А ще помідори, петрушку і кріп.
Ростіть, огірочки, колючі, зелені!
Ростіть, кабачки й гарбузи отакенні!
А їм на додачу – і морква носата,
Яку не вкопає ніяка лопата!
Як взимку ми зліпимо сніговика,
Вона знадобиться нам саме така.

КИТ І КИТИХА

В кита запитала тихенько китиха:
– Чому океан називається Тихий?
– Тому океан називається Тихий,
Що ти в мене тиха, кохана китихо. –
Погодилась лагідна, тиха китиха:
– І ти в мене тихий, і я в тебе тиха.

НАЙКРАЩА МАМА

У котика Мурчика мама кицюня,
В цапочка рогатого мама козуня,
В лошати маленького мама конячка,
А в цуцика, всім це відомо, собачка.
У кожного з них мама тільки одна,
І в цілому світі найкраща вона.

Про автора

Кротюк Оксана Петрівна. Мала щастя народитися в місті Луцьку білої зими 1969 року в переддень Святого Миколая.
Через 27 років цей факт спричинився до з’яви першого мого вірша для дітей.
Відтоді систематично виступаю з творами різних жанрів для дітей у періодиці (журнали «Малятко», «Зернятко», «Пізнайко», «Ангелятко», «Крилаті»...) та колективних збірках.

У 2008 році у видавництві «Преса України» вийшло дві книжки: «Неслухняне левеня» (збірка віршів) та «Найкраща земля» (віршована казка). 2009-го з’явилися «Веселі єноти», а 2011-го віршована «Абетка» у «Видавництві Старого Лева». 2012-го року світ побачили книжка «В зоопарку» (вірш-гра), видана видавництвом "Богдан", та книжка «Чорне море й синій кит» (віршована казка), видана "Пресою України".
Мешкаю і працюю в Києві.
Член Національної спілки письменників України.
Член Національної спілки журналістів України.
Лауреат літературної премії ім. Наталі Забіли (2006 р.).
Лауреат літературного конкурсу «Рукомесло» (2009 р.).

Все вище сказане ні про що не говорить і нічого не означає. Про автора говорить і автора означає виключно те, що він створив. У застосуванні до дитячого автора ця теза працює посилено, бо діти розумні: їх не цікавлять імена й відзнаки. Тому беручись до кожного вірша, до кожної прозової мініатюри, почуваєшся новачком: чи здужаєш, чи не сфальшивиш.

Відтак найвища нагорода, якої я була удостоєна як автор, — це розповіді батьків про те, що діти просять покласти на ніч біля подушки мою книжечку.

Оксанa Кротюк: “Книжка для дітей, яка подобається тільки дітям, — погана книжка”

Письменниця Оксана Кротюк читає свої вірші у передачі «Твій друг – книга» на першому каналі радіо (Ведуча Ніна Даценко) mp3

«Весела книженція» від Енді Стентона

Письменниця Оксана Кротюк читає свої вірші

А ведмідь вже спати ліг
Завантажити
Букварик
Завантажити
Колисанка для ведмежати
Завантажити
Вулиці в жоржинах
Завантажити
Дощик іде...
Завантажити
Ішачок
Завантажити
Літо
Завантажити
Лютий
Завантажити
Маленьке гусеня
Завантажити
Не ховайся, зайчику...
Завантажити
Осіннє
Завантажити
От би мені коника...
Завантажити
Різдвяні гостинці
Завантажити
Слон і слоненя
Завантажити
Тигрик
Завантажити
Упертий цапок
Завантажити
Щоб і песик міг радіти
Завантажити